На сьогоднішній час комп’ютер та Інтернет перестав бути просто системою збереження і передачі інформації. Ми одержали новий простір, новий прошарок повсякденної реальності, цілий особливий світ, в якому зникло багато меж та перешкод, притаманних фізичному світу. І цей новий світ активно почали заселяти діти.
Сучасний підліток багато часу проводить в Інтернеті, безглуздо блукаючи по всіляких сайтах, хтось сидить в чатах в пошуку друзів по нещастю, хтось витрачає свій вільний час на комп’ютерні ігри.
Коли говорять про комп’ютерну залежність, насамперед, мають на увазі її наявність саме у дітей, як найбільш чутливих до цієї сучасної іграшки.
Найчастіше дитину приваблює в комп’ютері:
– наявність індивідуального простору, власного світу, в який має доступ лише вона сама;
– можливість самостійно приймати рішення, діяти на власний розсуд, розуміючи, що ці дії не можуть нести за собою тяжких наслідків;
– внаслідок цього, відсутність відповідальності, якої так наполегливо вимагає старше покоління в особі батьків і педагогів;
– відхід від реальності, абстрагування від навколишнього світу;
– реалізація своїх прагнень і фантазій, а також можливість виправити свою помилку;
– шанс придумати собі новий образ, який ніхто не засудить і не перевірить його на правдоподібність.
На жаль, зараз зустрічаються діти, які перейшли межу розумного у спілкуванні з комп’ютером. Надмірне спілкування з комп’ютером може не тільки призвести до погіршення зору дітей, порушення осанки через неправильне сидіння, але й негативно відбитися на їхньому психічному здоров’ї. Адже комп'ютерні ігри тільки створюють ілюзію спілкування і не приводять до формування навичок справжнього спілкування. Особливо це небезпечно для сором’язливих дітей. Комп’ютер дає такій дитині можливість перенестися в інший світ, який можна побачити, з яким можна погратися, і дитина все більше віддаляється від реальності, де їй загрожують негативні оцінки і необхідність щось змінювати у собі. Така втеча в ілюзорний світ може сформувати у дитини психологічну залежність від комп’ютера.
Щоб глибше дослідити дану проблему, під час тижня психології, у нашій школі було проведено дослідження на виявлення комп’ютерної залежності в учнів 5-8 класів. Учням пропонувалося анонімно відповісти на питання анкети.
У дослідженні взяв участь 71 учень 5-8 класів.
Ось які результати ми отримали:
83% опитаних мають дома комп’ютер, з них – 79% мають підключення до мережі Інтернет. Крім того, 77% користуються Інтернетом через мобільні телефони. Отже, переважна більшість опитаних підлітків володіє комп’ютером і має вільний доступ до Інтернету.
На запитання, скільки часу вдень ви проводите за комп’ютером:
76% опитаних учнів відмітили, що 1-2 години;
14% учнів – 3-4 години.
На питання, чи контролюють батьки час перебування за комп’ютером
52% відповіли «завжди»,
30% - «іноді»,
18% - «ніколи»!
Відповідно до санітарно-гігієнічних норм безперервна робота за комп’ютером без шкоди для здоров’я вираховується за формулою: вік дитини помножити на 2. Отримаємо час у хвилинах. Н-д, якщо дитині 10 років, то перебувати за комп’ютером їй можна лише 20 хв. Після - 1 година перерви.
І дітям, і батькам необхідно замислитись, чи вартує час проведений за комп’ютером, проблем із здоров’ям?
На питання, чи контролюють батьки те, які сайти відвідують їх діти?
38 % дітей відповіли «завжди»;
37% - «іноді»;
20% - «ніколи»!
Як бачимо, досить великою є безконтрольність з боку дорослих. Діти у вільному «плаванні» в мережі можуть зустрічатися з інформацією нецензурного, жорстокого змісту.
Віртуальні ризики, з якими можуть стикнутися діти:
1. Контентні ризики:
- порнографія
- нецензурні тексти
- пропаганда наркотиків
- пропаганда екстремізму
Відповідно до нашого дослідження, таку інформацію в мережі наші діти зустрічають:
«завжди» - 1,5%
«іноді» - 48%
2. Порушення безпеки:
- віруси, трояни
- небажана пошта
- он-лайн шахрайства
За результатами проведеного дослідження, 52% дітей принаймні один раз вказували особисті дані про себе (ПІП, номер телефону, адресу тощо) в мережі.
3. Комунікаційні ризики:
- незаконний контакт
- кібер-переслідування
Як свідчать результати опитування, 30 % наших дітей спілкувались з незнайомими їм людьми через Інтернет( в тому числі з однолітками).
- Чим же займаються наші діти за комп’ютером?
За спаданням кількості проведеного часу:
І місце займає навчання
ІІ - соціальні мережі
ІІІ - комп’ютерні ігри
ІV - спілкування в чатах
V – музика, відео, фото шоп тощо.
Як бачимо, найчастіше діти використовують комп’ютер як засіб для навчання. І це не може не радувати.
Також під час нашого дослідження учням пропонувались питання на виявлення у них комп’ютерної залежності. Згідно з цим тестом, 34% опитаних учнів 5-8 класів мають залежність від комп’ютерних ігор. Переважна більшість ігроманів – це учні 5-6 класів. Такі цифри насторожують і заставляють задуматися, що чекає таких дітей у майбутньому.
Замість вирішення виникаючих труднощів дитина поринає у комп’ютерну гру. Там у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна … Але час, який проведений за грою не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. І тому їй неодмінно хочеться повернутися туди, де вона – переможець. «Помилки», які підліток не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у нього різні легкі психічні відхилення в емоційному плані – від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі. Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей, психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими людьми.
Як розвивається комп’ютерна залежність?
Можна визначити чотири стадії розвитку психологічної залежності від комп'ютерних ігор, кожна з яких має свою специфіку.
1. Стадія легкого захоплення. Після того, як людина один або кілька разів пограла у рольову комп'ютерну гру, їй починають подобатися комп'ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя або якихось фантастичних сюжетів. Комп'ютер дає змогу людині наблизитися до реалізації цих мрій. Починає реалізовуватися неусвідомлювана потреба у прийнятті ролі. Людина дістає насолоду, граючи в комп'ютерну гру, її супроводжують позитивні емоції. Людина прагне повторити дії, що задовольняють потреби. Унаслідок цього людина починає грати, вже не випадково опинившись за комп’ютером, прагнення ігрової діяльності стає цілеспрямованим. Однак специфіка цієї стадії в тому, що гра в комп'ютерні ігри має швидше, ситуаційний, аніж систематичний характер. Стійка, постійна потреба в грі на цій стадії несформована. Гра не є значущою цінністю для людини.
2. Стадія захопленості. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява нової потреби – комп'ютерні ігри. Гра в комп'ютерні ігри на цьому етапі набуває систематичного характеру. Якщо людина не має постійного доступу до комп'ютера, можливі досить активні дії щодо усунення обставин, які перешкоджають задоволенню потреби.
3. Стадія залежності. Приблизно 10-14 % гравців є “запеклими”, тобто перебувають у стадії психологічної залежності від комп'ютерних ігор. Залежність може виявляється в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності вирізняється підтримкою соціальних контактів з іншими людьми (хоча й загалом вони є ігровими фанатами). Такі люди полюбляють грати разом, грати за допомогою комп'ютерної мережі одне з одним. Ігрова мотивація має переважно змагальний характер. Ця форма залежності менш шкідлива у своєму впливі на психіку людини, аніж індивідуалізована форма. Відмінність у тому, що люди не входять “у себе”; їхнє оточення хоча й складається з таких фанатів, все ж таки, як правило, не дає людині повністю позбутися реальності, “зануритися” у віртуальний світ і довести себе до психічних та інших порушень здоров'я. Індивідуалізована форма залежності – крайня форма залежності, коли порушуються не тільки нормальні людські особливості світогляду, а й взаємодія з навколишнім світом. Порушується основна функція психіки – вона починає відображати не вплив об'єктивного світу, а віртуальну реальність. Ці люди тривалий час грають поодинці, потреба у грі знаходиться в них на одному рівні з базовими фізіологічними потребами. Для них комп'ютерна гра – це ніби наркотик. Якщо протягом якогось часу вони не “приймають дозу”, то починають відчувати невдоволення, отримують негативні емоції, впадають у дегресію.
4. Стадія прихильності. Ця стадія характеризується згасанням ігрової активності людини, зрушенням психологічного змісту особистості загалом у бік норми. Взаємодію людини з комп'ютером на цій стадії можна порівняти з міцно пришитим ґудзиком. Тобто людина “витримує дистанцію” з комп'ютером, однак повністю “відірватися” від психологічної прихильності до комп'ютерних ігор не може. Це найтриваліша з усіх стадій – вона може тривати все життя, залежно від швидкості згасання прихильності. У підлітків, які залежні від комп'ютера, розвивається почуття уявної переваги над оточенням, а також збіднення емоційної сфери, оскільки гравець, якщо він хоче виграти, має постійно пригнічувати свої почуття й залишатися байдужим.
На що дорослим потрібно звернути увагу в першу чергу?
ПЕРШІ ОЗНАКИ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ:
1) пропуски шкільних занять через комп'ютерну гру вдома або відвідування комп'ютерного клубу;
2) просиджування біля комп'ютера у нічний час;
3) приймання їжі під час комп'ютерної гри;
4) асоціювання себе з героями комп'ютерних ігор;
5) відсутність інших захоплень, крім комп'ютерних ігор;
6) віддавання переваги комп'ютерним іграм, а не спілкуванню;
7) загальний час проведений за грою, перевищує час виконання домашніх завдань, прогулянок, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;
8) дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп'ютер зламався;
9) конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп'ютером.
Якщо ви помітили ознаки комп’ютерної залежності у дитини зверніться до наступних рекомендацій:
1. Спостерігайте за поведінкою дитини під час її спілкування з друзями, якщо вони ще залишилися.
2. Не залишайте без уваги телефонні розмови дитини, диски з іграми, які приносить вона від знайомих.
3. Звертайте увагу на ігри, в які грає Ваша дитина, тому що деякі з них можуть стати причиною її безсоння, роздратованості, агресії, специфічних страхів.
4. Обмежуйте час роботи за комп’ютером. Різко забороняти працювати на комп’ютері не можна. Якщо дитина схильна до комп’ютерної залежності, вона може проводити за ним дві години в будні дні і три у вихідні. Обов’язково з перервами.
5. Запропонуйте інші можливості проведення часу. Спробуйте скласти список справ, якими можливо зайнятися у вільний час. Бажано, щоб у списку були спільні сімейні заходи (походи в кіно, на природу, настільні ігри тощо).
6. Навчайте дитину критично відноситися до комп’ютерних ігор, показуючи, що це мала частина доступних розваг, що життя різноманітне, а гра не замінить спілкування.
7. У випадку, якщо ви не можете самостійно вирішити цю проблему, звертайтесь до психолога і в спеціалізовані психологічні центри.
Однак не тільки комп’ютерні ігри несуть шкоду. Якщо дитина багато часу проводить в он-лайні, то необхідно всерйоз замислитись про її безпеку в Інтернеті. Хто їй може в цьому допомогти, як не батьки та дорослі?
Боячись загрози з боку Всесвітньої мережі, не варто повністю вилучати комп’ютер з життя дитини.
Уважно слідкуйте за тим, як Ваші діти користуються Інтернетом, та навчіть їх робити свідомий та грамотний вибір.
Якщо Ваші діти хочуть відвідувати Інтернет, Вам варто виробити разом з ними угоду по використанню Інтернету.
Дозволяючи дітям доступ до мережі, не забудьте чітко сформулювати відповіді на наступні запитання:
- Які сайти можуть відвідувати Ваші діти і що вони можуть там робити?
- Скільки часу діти можуть проводити в Інтернеті?
- Що робити, якщо Ваших дітей щось турбує при відвідуванні Інтернету?
- Як захистити особисті дані?
- Як слідкувати за безпекою?
- Як поводити себе ввічливо?
- Як користуватися чатами, групами новин, службами повідомлень?
Не забувайте, Ви повинні перевіряти виконання угоди Вашими дітьми.
Згідно досліджень, на сьогоднішній день немає комп’ютерних програм, здатних повністю захистити маленького користувача віт доступу до небажаної інформації, але щось зробити можливо і потрібно.
Використовуйте програми батьківського контролю, призначені для створення обмежень для дитини, вони покликані забезпечити її безпеку, відгородити від того, що їй ще рано знати та бачити.
Використовуючи батьківський контроль Ви зможете:
- обмежувати час, що проводить дитина за комп’ютером
- встановити заборону на доступ дітей до окремих ігор
- обмежити активність дітей в Інтернеті
- встановити заборони на використання дітьми окремих програм
- дивитись звіти про роботу дитини за комп’ютером
Дітям слід запропонувати корисну роботу у мережі Інтернет – це можуть бути освітні портали, які надають можливість не витрачати свій час даремно, а поглиблювати свої знання у нешкідливому онлайн-просторі, до них можемо віднести: «Он-ляндія – безпечна веб-країна», «Щоденник.ua », «Освітній портал», «Гіпермаркет знань», «Класна оцінка», «Острів знань» та інші.
Дбаючи про безпеку своєї дитини в Інтернет-просторі, ось кілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:
- розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з якими вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь, як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
- поцікавтесь, які веб-сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль у Windows;
- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;
- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет-мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
- переконайтеся, що діти консультуються з Вами щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет-мережу;
- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їхньої участі у будь-яких іграх та розвагах;
- розмовляйте, як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.
Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити свою дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте: Інтернет - це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації. Та найголовніше: дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.
Висновок такий: комп’ютер та Інтернет активно ввійшли в наше життя і немає сенсу дискутувати про позитивні та негативні їх сторони. Щоб запобігти більшості негативних сторін, дорослим необхідно проводити планомірну та послідовну підготовку дітей і підлітків до оволодіння інформаційною культурою Інтернету та комп’ютерних технологій.
Коментарi